У світовій літературі Петрарка став відомим своїми сонетами, котрі вважаються зразком жанру. Мова творів Петрарки, як і Данте та Бокаччо (відомі також як «три корони») заклала основу сучасній італійській мові, зокрема першого італійського словника, виданого 1612 року. А самі твори Петрарки розподіляються на дві нерівні частини: італійську поезію і твори, написані латиною.
1327, за словами поета, він вперше зустрів жінку на ім’я Лаура, нерозділене кохання до котрої упродовж сорока років він оспівував у сонетах, канцонах, секстинах, баладах та мадригалах збірки «Книга пісень». Існує думка, що це кохання поет вигадав як джерело натхнення своїх віршів. Петрарка створив художню форму для італійської лірики: поезія вперше стала внутрішньою історією індивідуального почуття. Цей інтерес до внутрішнього життя людини проходить червоною ниткою і через латинські твори Петрарки, які визначають його значення як гуманіста.
1341 у Римі Петрарку як поета було увінчано лавровим вінком. І він став першим після античних часів, хто удостоївся цієї честі. Свою бібліотеку рукописів Петрарка заповів місту Венеція. Ці рукописи стали важливою частиною бібліотеки Св. Марка у Венеції.
©За матеріалами Вікіпедії.
Цитати гуманіста Петрарки:
«Вміти сказати, як кохаєш, значить мало кохати»«За своє життя я переконався, що найбільше і найнепомітніше забирають час розмови з друзями; друзі великі злодії часу…»«Немає вищої свободи, ніж свобода судження, і, визнаючи її за іншими, я вимагаю її і для себе»«По-справжньому благородна людина не народжується з великою душею, але робить себе такою прекрасними своїми ділами»
Немає коментарів:
Дописати коментар