Притча про Урок, якого немає в підручниках.

 

Одного разу вчитель написав на дошці лише одне речення:

«Сьогодні я нічого вас не навчатиму».

Учні здивовано переглянулися.

— А контрольна буде? — запитав один.

— Ні.

— Нова тема?

— Теж ні.

Учитель узяв крейду й додав:

«Сьогодні ви навчите мене».

Потім він поклав крейду на стіл і сказав:

— Кожен із вас по черзі розповість про одну річ, якої не можна прочитати в підручнику.

Перший хлопчик сказав:

— Не можна сміятися з людини за те, що вона чогось не вміє.

Дівчинка додала:

— Треба помічати того, хто мовчить. Бо іноді мовчання — це не байдужість, а прохання про допомогу.

Інший учень сказав:

— Якщо мама сердиться, це не завжди означає, що вона перестала любити. Іноді вона просто дуже втомилася.

Діти говорили одне за одним.

Учитель слухав і нічого не записував.

Наприкінці один учень запитав:

— А чому ви нічого не записуєте? Це ж важливі речі.

Учитель усміхнувся:

— Бо найважливіші уроки не треба записувати в зошит. Їх треба записувати у свої вчинки.

Бо оцінку за ці знання не поставлять у щоденнику.

Її поставить життя.

Ми можемо закінчити школу, університет, прочитати сотні книжок і знати напам’ять безліч правил.

Але якщо не навчилися бути людьми — найважливішого уроку ми так і не пройшли.