Мудрі думки

 

Самая дорогая книга в мире

 

Любопытные факты из жизни Джейн Остин

 16 декабря – день рождения известной английской писательницы Джейн Остин. Она – одна из немногих женщин своего времени, которая не просто добилась успехов в литературе, но и сумела остаться популярной вплоть до наших дней. Её романы объединяют в себе иронию, тонкий психологизм, покоряют безыскусной искренностью и пpocтoтoй cюжeта нa фоне глубoкoгo пcиxoлoгического пpoникновения в дyши гepoев.

Писательницу по праву считают «первой леди» английской литературы. Ее произведения обязательны для изучения во всех колледжах и университетах Великобритании. Они до сих пор привлекают и чарует кинематографистов, по всему миру создаются мемориальные центры и музеи, литературные клубы ее имени. Существует даже сайт в Интернете, который ежедневно-еженедельно пополняется критическими статьями и эссе, посвященными творчеству «мисс английский роман».

О жизни Джейн Остин известно очень мало, дневников она почти не вела, а письма ее или не сохранились, или погребены в архивах. Тем не менее, предлагаем несколько интересных фактов, которые проливают свет на малоизвестную биографию известной писательницы.

https://alisa2002marina.blogspot.com/.../blog-post_16.html

Символ Швеции по имени Сельма Лагерлёф

 20 ноября родилась знаменитая шведская писательница Сельма Лагерлёф, первая женщина-лауреат Нобелевской премии по литературе, автор потрясающих книг, одна из которых – «Чудесное путешествие Нильса с дикими гусями» – вот уже на протяжении сотни лет является любимой историей, как детей, так и взрослых.

Судьба этой потрясающей женщины – это пример стойкости духа и верности художественному слову. В одном из интервью Сельму однажды спросили...

Ещё

ДЖОВАННИ БОККАЧЧО - ИНТЕРЕСНЫЕ ФАКТЫ

 1. Джованни Боккаччо родился в Париже в 1313 году. Он был внебрачным сыном француженки благородного происхождения и богатого флорентийского купца из рода Барди
2. В честь писателя было названо кратер на Меркурии
3. Первый памятник Боккаччо был открыт 22 июня 1879 года в Чертальдо
4. Отец Джованни назначил ему содержание только после того, как он на протяжении шести лет изучил каноническое право
5. Последний раз Джованни Боккаччо появился на публике в 1373 году, когда он читал курс лекций о Данте во Флоренции
6. С годами Боккаччо стал женоненавистником и ярым противником брака
7. «Декамерон» увидел свет только спустя столетие после смерти автора. На основе историй, рассказанных в нем, создавали свои собственные произведения Шекспир, Лопе де Вега, Пушкин и многие другие авторы
8. Джованни Боккаччо – это первый писатель в Европе, который сделал женщину главной героиней романа («Фьяметта») и показывал ее переживания
9. Благодаря его стараниям во Флоренции было основано кафедру греческого языка и литературы. Боккаччо одним из первых обратил внимание на жалкое состояние науки в монастырях, которые тогда считались ее хранителями. Джованни Боккаччо по праву считают первым гуманистом Италии
10. После знакомства с сонетами Петрарки, Боккаччо уничтожает собственные литературные творения и идет в ученики к Петрарке. Между ними завязалась крепкая дружба
11. Джованни Боккаччо одним из первых заговорил о равенстве между мужчиной и женщиной, в его рассказах изображены люди разных сословий, разных возрастов, описываются забавные приключения и трагические события

Вот как простая, но полезная привычка повышает уровень жизни

Учёные установили, что 83% из тех, кто читает художественную литературу хотя бы 7 минут в день - умнее и успешней, чем те кто не читает ее совсем. Привычка неспешно читать и размышлять переносится на них самих и на всю их жизнь. Такие люди приятны в общении и успешны в делах.

Читающие коты. Одесса. Автор арт-объекта Сергей Кудрявцев создал кота, читающего сказку котятам.

 

Зі святом!!!

 

Ещё одно стихотворение от меня. С Осенью всех вас!!!

  Осенние краски

Снова Осень краски достала,

Кисть волшебную в них обмакнув,

На минуточку грустною стала,

И тихонько слезу смахнув.

Призадумалась. Улыбнулась.

Лето вспомнила, что прошло.

Ярким, красочным лето было.

Но давно уж ушло оно.

А теперь её время настало.

Кисть волшебную подняла:

И багрянцем землю устлала

Из листочков - у клёна взяла.

Золотые, зелёные, красные -

Краски Осень в ковёр свой вплела.

Лишь осинка тихонько добавила

В тот осенний ковёр серебра.

Краски Осени! Разве не чудо?!

Листик жёлтый, зелёный и красный...

И волшебные краски повсюду...

Осень - чудо ! Ты так прекрасна!

8 октября 2021 Н.Вовк

ОСЕНЬ!

 

Н.Вовк

Осень! 
Рябины гроздья красные
За моим окошком.
Осень! Не спеши!
Подожди немножко!
Дай тепла нам,Осень!
Лес, грибами полный!
Дай наполнить душу
Красотой бездонной!
Красками своими
Дай нам насладиться!
С летом, что прошло,
Осень! Дай проститься!
8 октября 2021 

Цікаві факти про книги

 

Як то кажуть, книга друг людини, але деякі люди досі не шанують це безцінне джерело знань і задоволення, забуваючи про те, що кілька століть тому читання книг було доступним лише обраним. Стародавні книги писалися вручну, а тому коштували неймовірно дорого, і навіть не кожен вельможа міг дозволити собі мати власну бібліотеку. Навіть той факт, що книги, які колись були одиничними виробами, зараз доступні всім охочим за дуже скромну ціну, не зменшує їх значення.

1. Найдавнішою книгою на Землі вважається так званий папірус Присса. Він був створений в орієнтовно за 2 тисячі років до нашої ери. Ця книга була знайдена в одній із пірамід міста Фіви. Цікаво, що тема папірусу Присса вельми актуальна й сьогодні. Це так званий конфлікт поколінь. Автор найдавнішої книги скаржиться на те, що молодь невихована, лінива й порочна. Як бачимо, за чотири тисячоліття нічого не змінилося. Зараз папірус зберігається у паризькій Національній бібліотеці.

2. Найважчою у світі книгою вважається географічний атлас, що зберігається в Британському музеї, у Лондоні. Атлас має висоту понад один метр і важить 320 кілограмів.

3. Стародавні греки виготовляли записні книжки з 4 аркушів пергаменту, складених навпіл і прошитих по середині, щоб отримати 16 сторінок для записів. Вони називали їх «тетрада».

4. Перші згадки про книготорговців датуються приблизно 5 століттям до нашої ери.

5. Одна з найбільших бібліотек світу була в давньоєгипетській Олександрії приблизно 2 300–2 400 років тому. У ній набиралися знань такі великі люди, як Евклід і Архімед.

6. Перша книга, надрукована з допомогою набраних штампів, датується 1 119 роком.

7. У стародавньому Константинополі орієнтовно 1 600 років тому вже функціонувала публічна бібліотека, у якій було приблизно 120 тисяч вручну написаних книг.

8. Наймасовішою й найпопулярнішою книгою в історії людства є Біблія. На другому місці стоїть збірник цитат Мао Цзедуна (завдяки популярності в Китаї). А на третьому «Володар Кілець» Дж. Р. Р. Толкіна.

9. Першим художнім романом вважається «Повість про Гендзі», написаний у Японії між 1001 і 1005 роками.

10. Аж до 18-го століття в публічних бібліотеках книги зазвичай приковували ланцюгами, щоби їх не можна було винести.

11. Іноді любов до книг приймає дивні форми. Так, клептоман Стів Блумберг протягом життя обікрав 268 бібліотек, винісши з них понад 23 тисяч книг, зокрема дуже рідкісних. Загалом він викрав книг на 20 мільйонів доларів.

12. Рукопис Войнича вважається найбільш таємничою книгою у світі, і вона досі не розшифрована. Книга являє собою написаний невідомою мовою манускрипт або знахарський довідник, тільки ось у світі немає тих рослин, які на сторінках цієї книги намальовані. І мови, якою вона написана, ніхто не знає.

13. У Гарвардській бібліотеці зберігаються 4 стародавні книги, написані на виготовленому з людської шкіри пергаменті.

14. Усього у світі приблизно 130 мільйонів книг. Мається на увазі кількість творів усіх видів, а не примірників самих книг.

15. Найбільш плідний у світі автор — Барбара Картленд, публікувала в середньому по два нові романи в місяць.

Джерело:

https://www.46.com.ua/post/505

#література #письменництво #цікаві_факти_про_книги #літературна_кухня

Опублікувати в блозі

Нобелівська премія

 

ДЕНЬ ЗНАНЬ!

   Сьогодні особливий день не лише для кожного школяра – від першокласника до випускника, – а й для вчителів та батьків.

Сьогодні лунатиме перший дзвоник, його незабутнє звучання супроводжує нас навіть крізь роки. У ньому – спогади про першу вчительку, перерви з однокласниками, першу «дванадцятку» і першу «двійку». У ньому – перше шкільне кохання і останній шкільний вальс.

З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ ТЕБЕ , РІДНА УКРАЇНО !

 

Синій, як море, як день, золотий – З неба і сонця наш прапор ясний. Рідний свій прапор високо несім! Хай він, уславлений, квітне усім! Гляньте, на ньому волошки цвітуть. Гляньте, жита в ньому золото ллють. З жита, з волошок наш прапор ясний. З неба і сонця, як день весняний

«Кольорові» прикметники

Українська мова не тільки милозвучна, а й милобарвна. Можемо називати нею не лише кольори веселки, а й багато інших кольорів та відтінків. Чи знаєте ви оці «кольорові» прикметники? 

Інститут мовознавства імені O.O.Потебні НАН України

Список творів із зарубіжної літератури на наступний клас дивіться або на сторінках класу, або на сторінці "Читаємо влітку"

 

24 травня – День слов’янської писемності і культури.

 

Сучасна українська абетка взяла початок з слов’янської писемності, творцями якої були святі Кирило і Мефодій. Слов’янська писемність була створена в IX столітті, близько 862 року. Новий алфавіт отримав назву «кирилиця» на ім’я візантійця Костянтина, який, прийнявши чернецтво, став Кирилом. А допомагав йому в богоугодній справі освіти слов’янських народів старший брат Мефодій.
Наш спільний обов’язок не лише дбати про історико-культурну спадщину, а й забезпечувати розвиток сучасної креативної української культури.
Щиро вітаємо всіх з Днем слов’янської писемності й культури! 

Що символізують орнаменти на вишиванці

 

День Вишиванки

 Вже завтра (20 травня) українці в усьому світі відзначатимуть День вишиванки

Свято започаткували у 2006 році у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича. Ідею тоді запропонувала студентка Леся Воронюк. А поштовхом до цього став викладач Ігор Житарюк, який регулярно ходив на пари у вишиванці. Тоді дівчина запропонувала своїм колегам обрати один день і всім разом одягнути вишиванки. Спочатку цю ініціативу підтримало небагато студентів університету, однак з часом акція “Всесвітній день вишиванки” почала набирати все більше популярності. Особливо її підтримує українська діаспора по всьому світу

Мудрість життя

 

25 найпопулярніших цитат з кращих творів світової літератури

 Часто буває, що з улюбленої книги нам найбільше запам’ятовується якась фраза, яка зачепила, вразила або просто трапилася в потрібний момент. Користувачі відомого соціального сервісу для шанувальників читання LiveLib зібрали саме такі, улюблені більшістю читачів цитати з відомих книг.

Представляємо вам 25 яскравих цитат, які опинилися на вершині цього списку

• Є злочини гірші, ніж спалювати книги. Наприклад – не читати їх.

  Рей Бредбері «451 градус за Фаренгейтом»

• «Ні, – швидко сказав він. – Тільки не це. Залишитися друзями? Розвести городик на лаві згаслих почуттів? Ні, це не для нас з тобою. Так буває тільки після маленьких інтрижок, та й то виходить досить фальшиво. Любов не плямують дружбою. Кінець є кінець. »

  Еріх Марія Ремарк «Тріумфальна арка»

• А що подумав з цього приводу Кролик, ніхто так і не дізнався, бо Кролик був дуже вихований.

  Алан Александр Мілн «Вінні-Пух і всі-всі-всі»

• Ми не виносимо людей з тими ж недоліками, що і у нас.

  Оскар Уайльд «Портрет Доріана Грея»

• Ніколи і нічого не просіть! Ніколи і нічого, і особливо у тих, хто сильніший за вас. Самі запропонують і самі все дадуть!

  Михайло Булгаков «Майстер і Маргарита»

• Мені начхати, що ви про мене думаєте. Я про вас не думаю взагалі.

  Анрі Гідель «Коко Шанель»

• Парадокс читання: воно відволікає нас від реальності, щоб наповнити реальність змістом.

  Даніель Пеннак «Як роман»

• Можна лежати на мосту і дивитися, як тече вода. Або бігати, або бродити по болоту в червоних чобітках, або ж згорнутися клубочком і слухати, як дощ стукає по даху. Бути щасливою дуже легко.

  Туве Янссон «Все про мумі-тролів»

• Важко забути біль, але ще важче згадати радість. Щастя не залишає пам’ятних шрамів.

  Чак Паланік «Щоденник»

• Рішення, прийняті глухої ночі, зазвичай втрачають силу при світлі дня.

  Діана Сеттерфілд «Тринадцята казка»

• «Якщо в світі все безглуздо, – сказала Аліса, – що заважає вигадати якийсь сенс?»

  Льюїс Керролл «Аліса в Країні чудес»

• Я не буду думати про це сьогодні, я подумаю про це завтра.

  Маргарет Мітчелл «Віднесені вітром»

• У щастя немає завтрашнього дня; у нього немає і вчорашнього; воно не пам’ятає минулого, не думає про майбутнє; у нього є справжнє – і то не день, а мить.

  Іван Тургенєв «Ася»

• Я очікувала від життя чого завгодно, але тільки не того, що коли-небудь мені буде більше сорока.

  Костянтин Леонтьєв «Чужі почуття»

• Через те що людина померла, її не можна перестати любити, чорт забирай, особливо якщо вона була кращою за всіх живих, розумієш?

  Джером Д. Селінджер «Ловець у житі»

• Тим, хто щасливий, нема коли писати щоденники, вони занадто зайняті життям.

  Роберт Хайнлайн «Фрайді»

• Приймаючи себе такими, якими ми є, ми позбавляємося надії стати тими, якими повинні бути.

  Джон Фаулз “Маг”

• Як не старайся, коли боляче – болить.

  Харукі Муракамі «Норвезький ліс»

• Багато людей схильні перебільшувати ставлення до себе інших – чомусь їм здається, що вони у кожного викликають складну гаму симпатій і антипатій.

  Френсіс Скотт Фіцджеральд «Ніч ніжна»

• Він любив і страждав. Він любив гроші і страждав від їх нестачі.

  Ілля Ільф і Євген Петров «12 стільців»

• Насправді кожен з нас – театральна п’єса, яку дивляться з другого акту. Все дуже мило, але нічого не зрозуміти.

  Хуліо Кортасар “Гра в класи»

• Себе судити набагато важче, ніж інших. Якщо ти зумієш правильно судити себе, то ти справді мудрий.

  Антуан де Сент-Екзюпері «Маленький принц»

• Можна пробачити людині все, крім відсутності.

  Олдос Хакслі «Контрапункт»

• Порядна людина – це та, яка робить підлості без задоволення.

  Сергій Довлатов «Вибране»

• Мужність – це коли заздалегідь знаєш, що ти програв, і все-таки берешся за справу і наперекір всьому на світі йдеш до кінця. Перемагаєш дуже рідко, але іноді все-таки перемагаєш.

  Харпер Лі “Вбити пересмішника”

Історична особа і літературний персонаж барон Мюнхгаузен

 Єронім фон Мюнхгаузен – німецький фрайгер (барон) представник шляхетного роду Мюнхгавзенів, народився 11 травня 1720 року у Боденвердері. Історичній особі й літературному персонажу барону Мюнхгаузену цього року виповнюється 301 рік від дня народження. Він є прообразом одного з найвідоміших літературних героїв світової літератури – Карла-Фрідріха-Гієроніма фон Мюнхгаузена (1720 – 1797) – німецького барона, історичної особи й літературного персонажу, який розповідає неймовірні історії.

Карл-Фрідріх-Ієронім був п'ятим із восьми дітей у родині полковника Отто фон Мюнхгаузена. Батько помер, коли хлопчику було 4 роки, і його виховувала мати. У 1735 році 15-річний Мюнхгаузен поступає пажем на службу до герцога Брауншвайґ-Вольфенбюттельского Фердинанда-Альбрехта.

Історія неймовірних пригод Мюнхгаузена тісно пов’язана і з Україною. Зокрема, влітку 1737 року він брав участь в облозі й штурмі Очакова (нинішня Миколаївська область), а повернувшись до свого маєтку в Німеччині, отримавши ранг ротмістра, Мюнхгаузен бере відпустку на рік «для надзвичайних і необхідних потреб», а саме – для розподілу з братами сімейних володінь. У 1725 році – від'їжджає до Боденвердера, який дістався йому при розподілі. Після двох відпусток він написав у Військову колегію подання про відставку. За бездоганну службу йому повинні були присвоїти ранг підполковника, але отримавши відповідь, де було вказано, що подання слід писати по місцю служби, він в Росію не повернувся, і у результаті чого 1754 року був відрахований як особа, що самовільно залишила службу. Мюнхгаузен протягом певного часу сподівався домогтися вигідної відставки, яка давала б, окрім престижного рангу, право на пенсію тощо, про що свідчить клопотання до Військової колегії його двоюрідного брата – канцлера Ганноверського князівства барона Ґерлаха-Адольфа Мюнхгаузена. Однак це ніяких результатів не дало, і до кінця життя він ротмістром російської служби.

Літературний образ Мюнхгаузена був не раз втілений наприкінці XVIII століття. Він відомий як дотепний оповідач, котрий похвалявся своїми неймовірними пригодами. Спершу історії небилиці непересічного героя поширювалися усно по Нижній Саксонії, а згодом були видані друком. У 1761 році граф Рохус Фрідріх Лінар опублікував три історії під своїм іменем. У 1781 році з'явилася збірка небилиць «Мюнхгаузіада» від анонімного автора. За однією з версій, оповідки барона Мюнхгаузена записав і опублікував у місцевій газеті невідомий журналіст. Дотепні історії прочитав німецький бібліотекар, письменник та науковець Рудольф Еріх Распе, який надав їм художнього вигляду і видав англомовною книжкою у Лондоні. Потім, поет Готфрід Бюргер, переклав її німецькою і надрукував на Батьківщині. Відтоді книжка «Веселих і безглуздих історій від Мюнхгаузена» (1785) здобула широку популярність серед читачів, яку переклали на десятки мов світу. Український переклад Мюнхгаузена чудово втілив у життя Григір Тютюнник, який використав російський переказ Корнія Чуковського для дітей. А також неймовірний Мюнхгаузен відображений у портретах відомих художників світу, його образ живе у коміксах, мюзиклах, кінофільмах. Кращі скульптори світу створили йому пам’ятники. Неймовірний герой барон Мюнхгаузен – актуальний і цікавий широкому колу читачів по сьогоднішній день.

Джерела: Матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії:· https://uk.wikipedia.org/.../%D0%91%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0...

· «Голос України» – «Музика для барона Мюнхгаузена»:

http://www.golos.com.ua/article/328516

«ТОЙ САМИЙ МЮНХГАУЗЕН» СВЯТКУЄ СВІЙ ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ

Історію про неймовірні та подекуди навіть абсурдні пригоди барона Мюнхгаузена не можна назвати суцільною вигадкою вже хоча б тому, що всесвітньо відомий король небилиць і побрехеньок насправді народився не в уяві Рудольфа Распе чи Готфріда Бюргера – авторів книжок про барона, – а в німецькому містечку Боденвердер. Факт існування реального Мюнхгаузена, прототипу літературного героя, підтверджено документально. 

Карл Фрідріх Ієронім – «той самий Мюнхгаузен», який отримав друге, “вічне”, життя як літературний персонаж, насправді народився 11 травня 1720 року. Дитинство провів у рідному містечку Боденвердер поблизу Ганновера, а коли підріс, став пажем у герцога Брауншвейгського Фердинанда Альбрехта II. 

• Уперше Мюнхгаузен відвідав Україну, коли російська армія, до складу якої він входив, брала штурмом Очаківську фортецю. Битва видалася нелегкою: до стін міста неможливо було й підійти, люди та коні гинули, але відступати без перемоги не було сенсу. І недаремно: вже на третій день штурму турки показали білий прапор. Що ж сталося? Чому так швидко здалися захисники неприступних мурів? Одразу згадується мюнхгаузенівська розповідь про повітряну розвідку ворожих позицій, здійснену верхи на ядрі. Так, вважається, що саме тут, в Очакові, стався цей всесвітньо відомий політ. Що ж, можемо пишатися! А вже вірити в це чи не вірити – справа індивідуальна.
• Український переклад цієї книжки здійснив Григір Тютюнник (за російським переказом для дітей Корнія Чуковського)

Хороший день для читання, прослуховування та перегляду

Пригоди барона Мюнхаузена : повна версія / переказ Т. Вакуленко за ориг. текстами Г. Бюргера, Р. Распе, Е. Кестнера ; худож. В. Харченко. - Харків : Школа, 2019. - 191, [1] c. : іл. - (Дитячий бестселер). - Б. т. 

читати онлайн 📗

слухати👂

Щастя

 

Всесвітній день поезії

 

Найдавніші вірші, за твердженням істориків, були написані ще в 23 столітті до нашої ери. Вони були створені принцесою Ен-Хеду-ана (En-hedu-ana) і знахідка підтверджена артефактами. Принцеса є найбільш раннім автором, відомим по імені, а також першої поетесою. Вона була дочкою засновника Аккадского царства - царя Саргона, і відома своїми шумерськими гімнами.

Відомо, що перші словники рим з’явилися ще в середньовіччі. Цікаво що, наприклад, весь Коран побудований на римах. А перший, хто порівняв щоки юної дівчини з трояндою, був поетом, як одного разу висловився Сальвадор Далі.

У 1999 році на 30 сесії генеральної конференції ЮНЕСКО було вирішено відзначати Всесвітній день поезії 21 березня. Перший Всесвітній день поезії святкувався у Парижі, де знаходиться штаб-квартира ЮНЕСКО.

„Поезія, - говориться в рішенні ЮНЕСКО, - може стати відповіддю на найгостріші і найглибші духовні питання сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї широку суспільну увагу. Крім того, Всесвітній день поезії повинен дати можливість ширше заявити про себе невеликим видавництвам, чиїми зусиллями, переважно, доходить до читачів творчість сучасних поетів, літературним клубам, що відроджують одвічну традицію живого поетичного слова”.

Цей День, вважає ЮНЕСКО, покликаний послугувати створенню у засобах масової інформації позитивного іміджу поезії як справді сучасного мистецтва, відкритого людям.

Елена Гвоздікова