2025

 

Ї — це ми. І ми — це Ї.

 Наталя Сом

Ця маленька літера з двома крапками — не просто частина алфавіту. Ї — це символ унікальності, спротиву та незламності українського народу. І ось чому:

Ї — це унікальність на максимумі.

• Літера Ї є лише в українській абетці серед усіх слов’янських мов.

• Жодна інша мова у світі не має такої букви, що робить Ї справжнім мовним артефактом.

• Унікальність Ї була закладена ще в 19 столітті , коли Пантелеймон Куліш запровадив її у своєму правописі, «кулішівці».

Ї — це опір.

• У часи радянської русифікації Ї хотіли витіснити з ужитку, адже вона символізувала нашу окремішність і непідвладність.

• Збереження Ї — це наша мовна революція , боротьба за право бути собою.

• Ї вистояла попри всі заборони й політику русифікації, ставши мовним символом спротиву.

Ї — це маркер українськості.

• Побачив Ї — і одразу знаєш, що перед тобою український текст, українська мова, Україна.

• Вона асоціюється із нашою культурою навіть за кордоном . Для іноземців Ї — це код, який легко впізнати.

• Ї використовується в патріотичних слоганах, дизайнах, і навіть на протестних графіті .

Ї — це естетика свободи й магія мови.

• Ї — це не просто літера, а витвір мистецтва. Її витончена форма гармонійно поєднує крапки, які ніби тримаються разом, як українці в складні часи.

• Ї створює унікальне звучання нашої мови , робить її співучою і мелодійною.

• Ї так естетична, що її часто використовують у логотипах, дизайнах патріотичних товарів, і навіть у сучасному мистецтві .

Ї — це наша історія.

• Літера Ї з’явилася офіційно в українській абетці ще в середині 19 століття, завдяки Кулішу, і з тих пір стала невід’ємною частиною мови.

• Вона пережила кілька змін правопису і політичних режимів, але залишилася символом нашої незламності .

Ї — це наша мовна зброя.

• Кожне слово з Ї — це нагадування про те, що ми пам’ятаємо свої корені і продовжуємо боротися за своє.

• Ї — це маленький шедевр, який нагадує світу : Україна жива, а її мова унікальна і незламна.

Ї — це ми. І ми — це Ї.

Читайте книги!!!

 

 

Книга - це...

 

Книги - ювіляри 2025

Читали «свою» книгу?

 Читали книгу, яка була написана у рік вашого народження і стала бестселлером?

1940 — «Мастер и Маргарита», Михаил Булгаков

1941 — «Мамаша Кураж и её дети», Бертольд Брехт

1942 — «Человек без свойств», Роберт Музиль

1943 — «Игра в бисер», Герман Гессе

1944 — «Два капитана», Вениамин Каверин

1945 — «Триумфальная арка», Эрих Мария Ремарк

1946 — «Молодая гвардия», Александр Фадеев

1947 — «Чума», Альбер Камю

1948 — «1984», Джордж Оруэлл

1949 — «Дневник вора», Жан Жене

1950 — «Лев, колдунья и волшебный шкаф», Клайв Стейплз Льюис

1951 — «Над пропастью во ржи», Джером Сэлинджер

1952 — «Старик и море», Эрнест Хемингуэй

1953 — «451 градус по Фаренгейту», Рэй Брэдбери

1954 — «Властелин Колец», Джон Р.Р. Толкин

1955 — «Лолита», Владимир Набоков

1956 — «Падение», Альбер Камю

1957 — «Как Гринч Рождество украл», Доктор Сьюз

1958 — «Завтрак у Тиффани», Трумен Капоте

1959 — «Жестяной барабан», Гюнтер Грасс

1960 — «Убить пересмешника», Харпер Ли

1961 — «Чужак в стране чужой», Роберт Хайнлайн

1962 — «Излом времени», Мадлен Л’Энгл

1963 — «Под стеклянным колпаком», Сильвия Плат

1964 — «Чарли и шоколадная фабрика», Роальд Даль

1965 — «Ариэль», Сильвия Плат

1966 — «Цветы для Элджернона», Дэниел Киз

1967 — «Сто лет одиночества», Габриэль Гарсия Маркес

1968 — «Мечтают ли андроиды об электроовцах?», Филип К. Дик

1969 — «Бойня номер пять, или Крестовый поход детей», Курт Воннегут

1970 — «Чайка по имени Джонатан Ливингстон», Ричард Бах

1971 — «Страх и отвращение в Лас-Вегасе», Хантер С. Томпсон

1972 — «Обитатели холмов», Ричард Адамс

1973 — «Принцесса невеста», Уильям Голдман

1974 — «Шпион, выйди вон!», Джон Ле Карре

1975 — «Сегун», Джеймс Клавелл

1976 — «Песни Перна», Энн Маккефри

1977 — «Сияние», Стивен Кинг

1978 — «Мир глазами Гарпа», Джон Ирвинг

1979 — «История, конца которой нет», Михаэль Энде

1980 — «Имя розы», Умберто Эко

1981 — «Дети полуночи», Салман Рушди

1982 — «Дом духов», Исабель Альенде

1983 — «Цвет волшебства», Терри Пратчетт

1984 — «Невыносимая легкость бытия», Милан Кундера

1985 — «Парфюмер», Патрик Зюскинд

1986 — «Оно», Стивен Кинг

1987 — «Хранители», Алан Мур

1988 — «Алхимик», Паоло Коэльо

1989 — «Клуб радости и удачи», Эми Тан

1990 — «Парк юрского периода», Майкл Кричтон

1991 — «Мир Софии», Юстейн Гордер

1992 — «Тайная история», Донна Тартт

1993 — «Девственницы-самоубийцы»,Евгенидис Джеффри

1994 — «Хроники Заводной Птицы», Харуки Мураками

1995 — «Слепота», Жозе Сарамаго

1996 — «Игра престолов», Джордж Р.Р. Мартин

1997 — «Гарри Поттер и философский камень», Дж.К. Роулинг

1998 — «Часы», Майкл Каннингем

1999 — «Хорошо быть тихоней», Стивен Чбоски

2000 — «Жизнь Пи», Янн Мартел

2001 — «Тайная жизнь пчел», Сью Монк Кидд

2002 — «Милые кости», Элис Сиболд

2003 — «Жена путешественника во времени», Одри Ниффенеггер

2004 — «Облачный атлас», Дэвид Митчелл

2005 — «Книжный вор», Маркус Зусак

2006 — «Благоволительницы», Джонатан Литтелл

2007 — «Террор», Дэн Симмонс

2008 — «Есть, молиться, любить», Элизабет Гилберт

2009 — «1Q84», Харуки Мураками

Безсмертні афоризми Антуана де Сент-Екзюпері

Все 

Дідух - символ Різдва ⭐

А ви знали, що дідух – то справжній скарб у кожній хат

Колись наші бабусі казали: якщо дідуха в дім приніс - значить, добробут і мир оселяться. Його ставили на покуті, щоб родина була дружна, а врожаї щедрі. Кожна соломинка в ньому – як молитва за добро, любов і здоров’я.Дідух – це давній український оберіг, який виготовляється на Коляду. Слово «Дідух» походить від словосполучення «дух діда».Дідух – це дідівський дух, дух наших пращурів, символ родоводу. Дідух символізує діда – родоначальника сім’ї, засновника роду, а також усіх його родичів.В різних регіонах України цей обрядовий елемент називали по-різному: король, сніп, колідник, сніп-рай, колядник, дідок, дід, дідочок, дідо, коляда. Ялинка, це, звісно, красиво, але ось - справжній символ українського Різдва....

На Михайлівській площі в Києві з'явилася скульптурка, присвячена Щедрику.

Це 47-ма скульптура проєкту «Шукай». Пісня-дипломат «Щедрик», відома за кордоном як «Carol of the Bells», — одна з найпопулярніших у світі українських композицій, понад 100 років сповіщає про те, що буде українська весна.

Поруч з ластівкою, яка тримає в лапках дзвоник, є кнопка. Натисніть на неї і ви почуєте Щедрика.

Де шукати: Михайлівська площа, 1, фасад Міністерства закордонних справ України, прохід між колонами вільний, фотографувати можна.

 

 

 

 

13 грудня виповнюється 147 років від дня народження Миколи Леонтовича - геніального українського композитора, хорового диригента, громадського діяча, педагога, збирача фольклору, одного із засновників української національної композиторської школи (1877-1921).

 

Понад 100 років лине світом славнозвісний "Щедрик" (відомий в англомовній версії під назвою "Carol of the Bells") Миколи Леонтовича. Вперше твір було виконано у 1916 році в Києві. Проста мелодія в обробці композитора отримала нову неймовірну енергетику.

У грудні 2022 р. в нью-йоркському Carnegie Hall відбувся концерт "Notes from Ukraine", присвячений сотій річниці премʼєри "Щедрика" в США.

Основу музичної спадщини видатного композитора складають хорові мініатюри, створені на основі українських народних пісень, які й донині вважаються неперевершеними.

Микола Леонтович народився на Поділлі. Від батька-священника успадкував гарний голос, любов до музики, щирий український гумор, а від мами - красу і ніжну музичну душу. В родині Леонтовичів завжди звучала музика. Маленький Микола не лише співав, а й диригував своєрідним хором, що складався з брата і сестер.

Музично-творча спадщина Миколи Леонтовича, якому доля відвела лише 43 роки - це понад сто творів обробок українських народних мелодій ("Щедрик", "Козака несуть", "Дударик", "Із-за гори сніжок летить", "Женчичок-бренчичок", "Гаю, гаю, зелен розмаю" та інших), хори на слова українських поетів "Льодолом", "Літні тони", "Легенда" та "Моя пісня", незакінчена опера до казки Б.Грінченка "На русалчин Великдень".

Миколу Леонтовича ще називали Бахом у хоровій музиці. Геніальний композитор у своїх творах все життя пропагував українську культуру . Він збирав та обробляв козацькі пісні, створюючи високохудожні твори-пісні.

У 2018 р. вийшов чудовий роман про Миколу Леонтовича"Прилетіла ластівочка" Ірен Роздобудько.

Головний "герой" роману - "Щедрик", прадавня слов’янська колядка, якій дав життя Микола Леонтович, і яка вже понад сто років, завдяки хору Олександра Кошиця, мандрує світом у тисячах виконань як "Різдвяний гімн дзвоників" (Carol of the Bells). Ірен Роздобудько розповіла, яким був композитор, чию різдвяну мелодію слухає весь світ

"В світі існує мінімум 2000 різних колективів, що виконують мелодію "Щедрика" у різних жанрах. Натомість не кожен знає автора - українського композитора. Навіть складно уявити, хто ще може конкурувати по кількості виконання цього музичного твору. Щоб пізнати Леонтовича, спочатку дуже прошу знайти в інтернеті і послухати його надлюдську музику. Його твори - містичний тотем. Раджу послухати "Козака несуть", "Щедрик", "Отче наш". Усі факти з життя Леонтовича в романі - реальні. Їх насправді не так вже й багато. За спогадами його сучасників, Леонтович був сором'язливим, але міг дотепно пожартувати. У мистецтві він був вимогливою і вольовою людиною. На заняттях з учнями міг і кулаком по столу стукнути.

Роман - не історична біографія: де народився, хрестився, одружився і тому інше. Це белетристика, моя версія розслідування загадкової смерті Леонтовича.", - Ірен Роздобудько.

Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.

Кий, Щек, Хорив і Либідь – легенда чи реальність ⁉️

  Історія про заснування Києва братами Києм, Щеком, Хоривом та їхньою сестрою Либіддю є однією з найвідоміших українських легенд, що була записана в «Повісті минулих літ» літописцем Нестором. Вона має не лише культурне, а й історичне значення. Але чи дійсно ці постаті існували?

Легенда:

Згідно з літописом, брати Кий, Щек і Хорив обрали три гори над Дніпром, де побудували свої поселення:

Кий заснував основну частину міста, яке пізніше назвали Києвом.

Щек оселився на Щекавиці.

Хорив – на Хоревиці.

А Либідь стала символом Дніпра та навколишніх вод.

Ця історія стала міфологічною основою для пояснення походження Києва та підкреслює зв’язок міста з природою, родинними зв’язками та національною ідентичністю.

Можливі реалії:

Історичні основи:

Деякі історики вважають, що Кий міг бути реальною історичною постаттю, князем або ватажком племені полян. Літописець навіть згадує, що Кий їздив до Константинополя, що вказує на його політичний статус.

Символізм і метафори:

Інші дослідники стверджують, що імена братів і сестри – це алегорії, які уособлюють географічні об’єкти: гори, річки й природу навколо Києва.

Археологічні підтвердження:

Археологічні дослідження показують, що поселення на території Києва існували ще задовго до часів, описаних у легенді. Однак прямих доказів існування братів поки що не знайдено.

Тепер цікава Ваша думка:

1. Чи можна вважати Кия, Щека, Хорива і Либідь лише вигаданими персонажами?

2. Які історичні чи археологічні відкриття могли б підтвердити їхню реальність?

3. Як легенда про заснування Києва впливає на нашу ідентичність сьогодні?

Давайте обговоримо!