Уяви собі письменника, якого вважають одним із творців англійського роману — і який паралельно працював шпигуном, сидів у в’язниці за політичну сатиру та писав про виживання на безлюдному острові так, ніби сам там жив. Це — Даніель Дефо.

У 1719 році Дефо видає роман "Життя і дивовижні пригоди Робінзона Крузо", натхненний реальною історією моряка Александра Селкірка, якого залишили на острові у Тихому океані. Але Дефо зробив більше: він створив цілий жанр. Ідея самотності, виживання, винахідливості й духовного зростання героя стали символом епохи Просвітництва.


Дефо був блискучим публіцистом. Його памфлети, зокрема сатира "Як найшвидше розправитися з дисентерами", принесли йому славу — і арешт. Його посадили у вязницю, а потім поставили до ганебного стовпа, але навіть тоді люди кидали в нього квіти замість каміння.

Понад 500 робіт — під псевдонімами, без підписів, у вигляді щоденників, листів, щоденників очевидців… Дефо не просто писав — він майстерно симулював голоси народу, створюючи ілюзію реальності. У його творчості реальне й вигадане спліталися настільки майстерно, що читачам здавалося — вони тримають у руках справжні мемуари або щоденники очевидців.

Даніель Дефо помер у 1731 році, залишивши по собі спадщину, яку досі перечитують, екранізують і вивчають. Його Робінзон навчив світ: навіть у дикій самотності — людина здатна будувати нову цивілізацію.
Немає коментарів:
Дописати коментар