Про японську поезію

 

Японська поезія — коли кілька слів тримають цілий світ.

У нас вірші часто «розповідають».

У Японії — відчувають.

Хайку — три рядки. 17 складів. Усе життя — в дотику до моменту.

Танка — п’ять рядків. Душа, яка говорить тихо.

Старий ставок —

стрибнув у воду жабеня —

сплеск тиші.

— Мацуо Басьо

Природа, самотність, пори року. Листя, що падає. Вітер, що торкає вікно.

Там, де ми ставимо крапку — японський поет залишає паузу.

Мацуо Басьо — поет, який навчив світ слухати тишу.

Він не вигадував — він спостерігав. Його вірші — не про події, а про моменти, які ми часто минаємо.

Хайку Басьо — це миттєвість природи, в якій вмістилася вічність.

Старий ставок —

стрибнув у воду жабеня —

сплеск тиші.

Його поезія — не про жабу. А про те, як одна дія змінює тишу навколо.

Він мандрував Японією пішки, ночував у храмах і хатинах, шукаючи не слави — а глибини світу.

Його щоденники — це поєднання хайку, подорожніх нотаток і дзен-філософії.

Мацуо Басьо — не просто поет. Він — стан свідомості.

Мацуо Басьо — поет, який бачив усе у дрібному.

У кожному хайку — мить, яку світ проминає, а поет зберігає.