8 червня 1949 року побачив світ роман Джорджа Орвелла «1984», де він описує соціальні, політичні та гуманітарні сторони майбутнього суспільства.

 Так ось, коли настав той загадковий 1984-й рік, журнал «Футурист» підрахував: зі 137 пророцтв письменника на той момент збулося 100.

У 2013 році (напередодні 110-річчя письменника) британська «Гардіан» провела опитування серед читачів - і 89% британців відповіли, що дійсно справдилися.

Стислий список пророцтв письменника включає:

- знищення залишків демократії та встановлення тоталітарного режиму;

- загальне безперервне стеження за допомогою не лише спеціальних служб, а й також технічних засобів та «добровільних» стукачів;

- таємні домовленості уряду про проведення локальних війн задля утримання влади;

- нав'язування владою народу зовнішніх ворогів як засіб штучної консолідації суспільства;

- знищення культури та освіти;

- сексуальну революцію з такими її проявами, як планомірне знищення сім'ї, статевих відмінностей, народження дітей;

- генну інженерію, поставлену службу тоталітарному режиму;

- жорстокий контроль за ЗМІ;

- програмування свідомості людей і перетворення їх на біороботів;

- масове насадження дводумства та новомови;

- переписування історії для її відповідності ідеології сьогодення та ін.

Що я ще пропустив?

.

НАВІЩО ЧИТАТИ ХУДОЖНЮ ЛІТЕРАТУРУ (Уривок із лекції видатного англійського письменника Ніла Геймана про користь читання)

 Грамотні люди читають художню літературу. У художньої літератури є два призначення.

По-перше, вона відкриває вам залежність від читання. Жага дізнатися, що ж станеться далі, бажання перевернути сторінку, необхідність продовжувати, навіть якщо буде важко, тому що хтось потрапив у біду, і ти повинен дізнатися, чим це все скінчиться … в цьому є справжній драйв. Це змушує дізнаватися нові слова, думати по-іншому, продовжувати рухатися вперед.

Виявляти, що читання саме по собі є насолодою. Одного разу усвідомивши це, ви на шляху до постійного читання.

Найпростіший спосіб гарантовано виростити грамотних дітей – це навчити їх читати і показати, що читання – це приємна розвага. Найпростіше – знайдіть книги, які їм подобаються, дайте їм доступ до цих книг і дозвольте їм прочитати їх. Не існує поганих авторів для дітей, якщо дітвора хоче їх читати і шукає їхні книги, тому що всі малюки різні.

Вони знаходять потрібні їм історії і занурюються всередину цих історій. Давня затаскана ідея не давня і затаскана для них. Адже дитина відкриває її для себе вперше. Не віднаджуйте дітей від читання лише тому, що вам здається, ніби вони читають неправильні книжки.

І друге, яку робить художня література, – вона пробуджує емпатію. Коли ви дивитеся телепередачу або фільм, ви дивитеся на те, що відбувається з іншими людьми.

Художня проза – це щось, що ви виробляєте з 33 букв і пригорщі знаків пунктуації, і ви, ви особисто, використовуючи свою уяву, створюєте світ, населяєте його і дивіться навколо чужими очима. Ви починаєте відчувати речі, відвідувати місця і світи, про які ви б і не дізналися. Ви дізнаєтеся, що зовнішній світ – це теж ви. Ви стаєте кимось іншим, і коли повернетеся у свій світ, то щось у вас трошки зміниться. Емпатія – це інструмент, який збирає людей разом і спонукає не вести себе як самозакохані одинаки.

Ви також знаходите в книжках дещо життєво важливе для існування в цьому світі. І ось воно: світові не обов’язково бути саме таким. Все може змінитися.

«Я гуманітарій — математика не для мене»… А ви теж чули це від учнів?

 Ця фраза звучить як вирок. Але правда в тому, що розум не ділиться на «гуманітарний» чи «технічний». Він або допитливий, або ні.

Математика і література, логіка і поезія — зовсім не вороги. Вони чудово співіснують у головах допитливих людей.

Ми підготували яскравий баннер із прикладами відомих діячів, які поєднували творчість і точність.

Нехай він стане натхненням для тих, хто ще сумнівається у своїх силах.

Пам'ятники книгам і читачам

 

ОДЯГ ШКОЛИ — бренд, стиль чи тривожний сигнал?

 

Сторінки соцмереж усе частіше рясніють кадрами зі шкільного життя: фото з уроків, свят, заходів. Усе ніби нормально — діти, вчителі, навчання. Але є одна деталь, яка щоразу чіпляє око.

Одяг.

Не тому, що я — фанат дрескоду чи маю алергію на спортивки.

А тому, що цей одяг усе частіше виглядає як дзеркало загальної тенденції — ми потроху знімаємо з себе не лише піджаки, а й культурні коди.

Сьогодні можна побачити учня в капюшоні на уроці, у спортивному костюмі — на шкільному святі, у шортах — на врученні атестата.

І найсумніше — це вже нікого не дивує.

Навпаки — скажеш щось, і почуєш: «Ну що ти причепився? Головне — не одяг, а людина!»

Згоден. Людина — головне.

Але одяг — це теж людина. І не остання її версія.

Бо як би ми не крутили, але те, у що ми вдягаємося — формує не лише наш зовнішній вигляд, а й наш настрій, поведінку, навіть ставлення до ситуації.

Коли вдягаєш щось класичне — навіть постава вирівнюється.

А коли на тобі «дискотечний формат» — тіло саме проситься на танцпол.

Це не магія. Це — внутрішній тюнінг через зовнішній вигляд.

Та проблема не лише в учнях.

Ми, дорослі, часто теж підхоплюємо «бути своїм» у будь-який спосіб.

Щоб сподобатися, щоб бути ближчими. Але ближчими до чого?

Бо виглядати стильно — це не значить застрягти в 80-х з метеликами й жилетками.

Це про охайність, доречність, увагу до себе. Це може бути і класна сукня з кросівками, і сорочка без краватки.

Але не забруднені спортивні штани і футболка «в чому спав, у тому й прийшов».

Хтось скаже: «То просто одяг, не перебільшуй.»

Але ця «просто футболка» одного дня може перетворитись на просто ставлення до освіти.

Просто поставився — просто послухав — просто здав — просто пішов.

Школа — це не подіум. Але й не нічна кухня.

Це простір, де все — від тону голосу до вибору кольору — формує культуру.

А культура — це не щось далеке й абстрактне. Це те, як ми поводимось щодня.

Ми не ходимо на ділову зустріч у халаті.

Не йдемо на співбесіди у піжамі.

Не з’являємось на весіллі в купальнику.

Бо ми поважаємо момент.

Тож чому ми почали махати рукою на школу?

Одяг — це не про піджак і галстук.

Це про повагу до місця, до процесу, до себе.

І якщо ми хочемо змін у освіті — почнімо з простого: виглядати так, ніби нам не все одно.

Думки без меж — простір, де щирість немає кордонів.

Дякую, що читаєте. Дякую, що думаєте.

#ДумкиБезМеж #ОсвітнійПогляд #ОсвітаБезПрикрас

Про японську поезію

 

Японська поезія — коли кілька слів тримають цілий світ.

У нас вірші часто «розповідають».

У Японії — відчувають.

Хайку — три рядки. 17 складів. Усе життя — в дотику до моменту.

Танка — п’ять рядків. Душа, яка говорить тихо.

Старий ставок —

стрибнув у воду жабеня —

сплеск тиші.

— Мацуо Басьо

Природа, самотність, пори року. Листя, що падає. Вітер, що торкає вікно.

Там, де ми ставимо крапку — японський поет залишає паузу.

Мацуо Басьо — поет, який навчив світ слухати тишу.

Він не вигадував — він спостерігав. Його вірші — не про події, а про моменти, які ми часто минаємо.

Хайку Басьо — це миттєвість природи, в якій вмістилася вічність.

Старий ставок —

стрибнув у воду жабеня —

сплеск тиші.

Його поезія — не про жабу. А про те, як одна дія змінює тишу навколо.

Він мандрував Японією пішки, ночував у храмах і хатинах, шукаючи не слави — а глибини світу.

Його щоденники — це поєднання хайку, подорожніх нотаток і дзен-філософії.

Мацуо Басьо — не просто поет. Він — стан свідомості.

Мацуо Басьо — поет, який бачив усе у дрібному.

У кожному хайку — мить, яку світ проминає, а поет зберігає.

З Останнім дзвоником 2025 року ! На жаль нашій молоді випало стати воєнним поколінням... Дитинство наших школярів скалічене війною, сповнене випробуваннями... Хай збудуться всі Ваші мрії ! Легкої долі ! Сил Вам і натхнення, Юнацтво! Успішних життєвих шляхів! І головне - Мирного Майбутнього ! Щирі привітання батькам і вчителям !

 

З Днем філолога, любі колеги й колежанки!

 

Пам'ятай!!!

 

Топ 10 маловідомих фактів та одна легенда про національний одяг українців

 

Скандинавська легенда про бузок

 

У легенді говориться, що бузок був створений Сонцем і Веселкою. Весна розбудила Сонце і його вірну супутницю Веселку, змішала сонячні промені з строкатими променями Веселки та почала щедро сипати їх на луки та гілки дерев. Всюди розпускалися жовті, помаранчеві, червоні, сині та блакитні квіти.

Коли ж вона досягла Півночі, у неї залишилися тільки лілові та білі кольори. Тоді Весна перемішала сонячний промінь і ліловий колір Веселки і кинула їх на маленькі чагарники, які вкрилися бузковими квітами.

Незабаром виявилося стільки бузку, що Сонце вирішило змішати фарби на палітрі Веселки та почало сіяти білі промені, так до лілового бузку приєднався білий.

 

О, Земле рідна,

Дивний світ краси!

Планета, де живемо я і ти!

Чарівна, неповторна і ясна,

Омита чистою водичкою вона.

Віночок з квітів різнобарвних має,

А на світанку спів пташок лунає.

Зелені трави, золоті поля,

Ліси, гаї — це все наша Земля!

Від бруду й лиха її захисти,

Ніде й ніколи не сміти.

Будь добрим до всіх благ, що вона має,

Земля про це нас так благає!

ⓒ Тетяна Прокоф’єва

ВЕЛИКДЕНЬ У СВІТІ: ✨ ОДНЕ СВЯТО — БЕЗЛІЧ ЗВИЧАЇВ!

 

ЄВРОПА

УКРАЇНА: паска, писанки, свячення кошика, родинна вечеря. «ХРИСТОС ВОСКРЕС!» — «ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!» — головне вітання цього світлого свята. Сім’я збирається за святковим столом, діляться яйцями та добром!

ЧЕХІЯ: хлопці зранку ходять із ПОМЛАЗКОЮ — сплетеним батогом із вербових гілок — та «вимолюють» здоров’я дівчат. У відповідь отримують КРАШАНКИ або солодощі. А ще тут ОБЛИВАЮТЬСЯ ВОДОЮ — це весело й символічно!

ІТАЛІЯ: великодній хліб COLOMBA DI PASQUA у формі голуба — символу миру. На площі СВЯТОГО ПЕТРА звучить благословення ПАПИ Urbi et Orbi. У багатьох містах — процесії з музикою та хрестами.

НІМЕЧЧИНА: прикрашене деревце OSTERBAUM, великоднє вогнище, OSTERHASE — зайчик, що ховає шоколадні яйця! Діти шукають їх у саду, а дорослі влаштовують святкові посиденьки.

ГРЕЦІЯ: опівночна літургія, свічки, які передають одне одному, й вигук: Христос Анести! Гра в “битву яйцями”: чия шкаралупа міцніша — той переміг! Готується ЦУРЕКІ — запашний великодній хліб.

ІСПАНІЯ: величезні ПРОЦЕСІЇ у Страсний тиждень (SEMANA SANTA), урочисті марші, фігури святих, квіти, пісні SAETAS. Свято — дуже духовне й вражаюче.

ФРАНЦІЯ: дзвони "летять до Риму" й повертаються з яйцями. У місті ОКС (HAUX) щороку готують гігантський ОМЛЕТ з 15 000 яєць — і всі ласують ним на площі!

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ: гра EGG ROLLING — катання яєць пагорбом. HOT CROSS BUNS — булочки з хрестом і спеціями — традиційне частування на Страсну п’ятницю. Також влаштовують великодні ярмарки й Egg Hunt.

ПІВНІЧНА АМЕРИКА

США: EASTER BUNNY, EGG HUNT, шоколадні яйця, яскраві кошики з подарунками. На галявині Білого дому — святкове катання яєць під наглядом президента!

КАНАДА: Схожі традиції, як у США, але з місцевим колоритом. У КВЕБЕКУ більше релігійних подій, а в інших провінціях — паради, ярмарки, Egg Hunt.

ПІВДЕННА АМЕРИКА

МЕКСИКА: Великдень — частина СТРАСНОГО ТИЖНЯ, з театралізованими виставами, хресними ходами. Найвідоміше дійство — у ІСАПАЛЬЯПА, де відтворюють Страсті Христові з великою силою емоцій!

БРАЗИЛІЯ: процесії, меси, шоколадні яйця, святкова атмосфера з нотками карнавалу: музика, костюми, радість. А ще — святкові солодощі, що продаються скрізь.

АЗІЯ

ФІЛІППІНИ: Католицькі обряди з місцевими традиціями: нічні меси, хресні ходи, сцени Страстей Христових — SENAKULO. У деяких регіонах — навіть добровільне розп’яття як акт глибокої віри.

АФРИКА

ЕФІОПІЯ: Православне святкування FASIKA: 55 днів посту, нічні служби, ранішнє м’ясне частування після освячення. Сім’ї збираються разом, дякують за життя, світло й надію.

ПІВДЕННО-АФРИКАНСЬКА РЕСПУБЛІКА: богослужіння, а потім пікніки просто неба, BRAAI (м’ясо на грилі), музика, танці, Egg Hunt. Родини відпочивають разом, насолоджуючись святковим днем.

АВСТРАЛІЯ Й ОКЕАНІЯ

АВСТРАЛІЯ: Замість кролика — EASTER BILBY — тваринка, яку австралійці рятують від зникнення. Egg Hunt, шкільні фестивалі, благодійні акції, шоколадні ласощі — свято з добрим змістом!

ВЕЛИКДЕНЬ — ЦЕ НЕ ЛИШЕ ТРАДИЦІЇ, А Й СВІТЛО, ЩО ЄДНАЄ МІЛЬЙОНИ СЕРДЕЦЬ.

ХАЙ ЦЕ СВЯТО НАДИХАЄ НА ДОБРО, ЄДНІСТЬ І ВІРУ В МИРНЕ МАЙБУТНЄ!

#Великдень

Управління Культури Молоді Мелітополь