Книга - це...

 

Книги - ювіляри 2025

Читали «свою» книгу?

 Читали книгу, яка була написана у рік вашого народження і стала бестселлером?

1940 — «Мастер и Маргарита», Михаил Булгаков

1941 — «Мамаша Кураж и её дети», Бертольд Брехт

1942 — «Человек без свойств», Роберт Музиль

1943 — «Игра в бисер», Герман Гессе

1944 — «Два капитана», Вениамин Каверин

1945 — «Триумфальная арка», Эрих Мария Ремарк

1946 — «Молодая гвардия», Александр Фадеев

1947 — «Чума», Альбер Камю

1948 — «1984», Джордж Оруэлл

1949 — «Дневник вора», Жан Жене

1950 — «Лев, колдунья и волшебный шкаф», Клайв Стейплз Льюис

1951 — «Над пропастью во ржи», Джером Сэлинджер

1952 — «Старик и море», Эрнест Хемингуэй

1953 — «451 градус по Фаренгейту», Рэй Брэдбери

1954 — «Властелин Колец», Джон Р.Р. Толкин

1955 — «Лолита», Владимир Набоков

1956 — «Падение», Альбер Камю

1957 — «Как Гринч Рождество украл», Доктор Сьюз

1958 — «Завтрак у Тиффани», Трумен Капоте

1959 — «Жестяной барабан», Гюнтер Грасс

1960 — «Убить пересмешника», Харпер Ли

1961 — «Чужак в стране чужой», Роберт Хайнлайн

1962 — «Излом времени», Мадлен Л’Энгл

1963 — «Под стеклянным колпаком», Сильвия Плат

1964 — «Чарли и шоколадная фабрика», Роальд Даль

1965 — «Ариэль», Сильвия Плат

1966 — «Цветы для Элджернона», Дэниел Киз

1967 — «Сто лет одиночества», Габриэль Гарсия Маркес

1968 — «Мечтают ли андроиды об электроовцах?», Филип К. Дик

1969 — «Бойня номер пять, или Крестовый поход детей», Курт Воннегут

1970 — «Чайка по имени Джонатан Ливингстон», Ричард Бах

1971 — «Страх и отвращение в Лас-Вегасе», Хантер С. Томпсон

1972 — «Обитатели холмов», Ричард Адамс

1973 — «Принцесса невеста», Уильям Голдман

1974 — «Шпион, выйди вон!», Джон Ле Карре

1975 — «Сегун», Джеймс Клавелл

1976 — «Песни Перна», Энн Маккефри

1977 — «Сияние», Стивен Кинг

1978 — «Мир глазами Гарпа», Джон Ирвинг

1979 — «История, конца которой нет», Михаэль Энде

1980 — «Имя розы», Умберто Эко

1981 — «Дети полуночи», Салман Рушди

1982 — «Дом духов», Исабель Альенде

1983 — «Цвет волшебства», Терри Пратчетт

1984 — «Невыносимая легкость бытия», Милан Кундера

1985 — «Парфюмер», Патрик Зюскинд

1986 — «Оно», Стивен Кинг

1987 — «Хранители», Алан Мур

1988 — «Алхимик», Паоло Коэльо

1989 — «Клуб радости и удачи», Эми Тан

1990 — «Парк юрского периода», Майкл Кричтон

1991 — «Мир Софии», Юстейн Гордер

1992 — «Тайная история», Донна Тартт

1993 — «Девственницы-самоубийцы»,Евгенидис Джеффри

1994 — «Хроники Заводной Птицы», Харуки Мураками

1995 — «Слепота», Жозе Сарамаго

1996 — «Игра престолов», Джордж Р.Р. Мартин

1997 — «Гарри Поттер и философский камень», Дж.К. Роулинг

1998 — «Часы», Майкл Каннингем

1999 — «Хорошо быть тихоней», Стивен Чбоски

2000 — «Жизнь Пи», Янн Мартел

2001 — «Тайная жизнь пчел», Сью Монк Кидд

2002 — «Милые кости», Элис Сиболд

2003 — «Жена путешественника во времени», Одри Ниффенеггер

2004 — «Облачный атлас», Дэвид Митчелл

2005 — «Книжный вор», Маркус Зусак

2006 — «Благоволительницы», Джонатан Литтелл

2007 — «Террор», Дэн Симмонс

2008 — «Есть, молиться, любить», Элизабет Гилберт

2009 — «1Q84», Харуки Мураками

Безсмертні афоризми Антуана де Сент-Екзюпері

Все 

Дідух - символ Різдва ⭐

А ви знали, що дідух – то справжній скарб у кожній хат

Колись наші бабусі казали: якщо дідуха в дім приніс - значить, добробут і мир оселяться. Його ставили на покуті, щоб родина була дружна, а врожаї щедрі. Кожна соломинка в ньому – як молитва за добро, любов і здоров’я.Дідух – це давній український оберіг, який виготовляється на Коляду. Слово «Дідух» походить від словосполучення «дух діда».Дідух – це дідівський дух, дух наших пращурів, символ родоводу. Дідух символізує діда – родоначальника сім’ї, засновника роду, а також усіх його родичів.В різних регіонах України цей обрядовий елемент називали по-різному: король, сніп, колідник, сніп-рай, колядник, дідок, дід, дідочок, дідо, коляда. Ялинка, це, звісно, красиво, але ось - справжній символ українського Різдва....

На Михайлівській площі в Києві з'явилася скульптурка, присвячена Щедрику.

Це 47-ма скульптура проєкту «Шукай». Пісня-дипломат «Щедрик», відома за кордоном як «Carol of the Bells», — одна з найпопулярніших у світі українських композицій, понад 100 років сповіщає про те, що буде українська весна.

Поруч з ластівкою, яка тримає в лапках дзвоник, є кнопка. Натисніть на неї і ви почуєте Щедрика.

Де шукати: Михайлівська площа, 1, фасад Міністерства закордонних справ України, прохід між колонами вільний, фотографувати можна.

 

 

 

 

13 грудня виповнюється 147 років від дня народження Миколи Леонтовича - геніального українського композитора, хорового диригента, громадського діяча, педагога, збирача фольклору, одного із засновників української національної композиторської школи (1877-1921).

 

Понад 100 років лине світом славнозвісний "Щедрик" (відомий в англомовній версії під назвою "Carol of the Bells") Миколи Леонтовича. Вперше твір було виконано у 1916 році в Києві. Проста мелодія в обробці композитора отримала нову неймовірну енергетику.

У грудні 2022 р. в нью-йоркському Carnegie Hall відбувся концерт "Notes from Ukraine", присвячений сотій річниці премʼєри "Щедрика" в США.

Основу музичної спадщини видатного композитора складають хорові мініатюри, створені на основі українських народних пісень, які й донині вважаються неперевершеними.

Микола Леонтович народився на Поділлі. Від батька-священника успадкував гарний голос, любов до музики, щирий український гумор, а від мами - красу і ніжну музичну душу. В родині Леонтовичів завжди звучала музика. Маленький Микола не лише співав, а й диригував своєрідним хором, що складався з брата і сестер.

Музично-творча спадщина Миколи Леонтовича, якому доля відвела лише 43 роки - це понад сто творів обробок українських народних мелодій ("Щедрик", "Козака несуть", "Дударик", "Із-за гори сніжок летить", "Женчичок-бренчичок", "Гаю, гаю, зелен розмаю" та інших), хори на слова українських поетів "Льодолом", "Літні тони", "Легенда" та "Моя пісня", незакінчена опера до казки Б.Грінченка "На русалчин Великдень".

Миколу Леонтовича ще називали Бахом у хоровій музиці. Геніальний композитор у своїх творах все життя пропагував українську культуру . Він збирав та обробляв козацькі пісні, створюючи високохудожні твори-пісні.

У 2018 р. вийшов чудовий роман про Миколу Леонтовича"Прилетіла ластівочка" Ірен Роздобудько.

Головний "герой" роману - "Щедрик", прадавня слов’янська колядка, якій дав життя Микола Леонтович, і яка вже понад сто років, завдяки хору Олександра Кошиця, мандрує світом у тисячах виконань як "Різдвяний гімн дзвоників" (Carol of the Bells). Ірен Роздобудько розповіла, яким був композитор, чию різдвяну мелодію слухає весь світ

"В світі існує мінімум 2000 різних колективів, що виконують мелодію "Щедрика" у різних жанрах. Натомість не кожен знає автора - українського композитора. Навіть складно уявити, хто ще може конкурувати по кількості виконання цього музичного твору. Щоб пізнати Леонтовича, спочатку дуже прошу знайти в інтернеті і послухати його надлюдську музику. Його твори - містичний тотем. Раджу послухати "Козака несуть", "Щедрик", "Отче наш". Усі факти з життя Леонтовича в романі - реальні. Їх насправді не так вже й багато. За спогадами його сучасників, Леонтович був сором'язливим, але міг дотепно пожартувати. У мистецтві він був вимогливою і вольовою людиною. На заняттях з учнями міг і кулаком по столу стукнути.

Роман - не історична біографія: де народився, хрестився, одружився і тому інше. Це белетристика, моя версія розслідування загадкової смерті Леонтовича.", - Ірен Роздобудько.

Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.

Кий, Щек, Хорив і Либідь – легенда чи реальність ⁉️

  Історія про заснування Києва братами Києм, Щеком, Хоривом та їхньою сестрою Либіддю є однією з найвідоміших українських легенд, що була записана в «Повісті минулих літ» літописцем Нестором. Вона має не лише культурне, а й історичне значення. Але чи дійсно ці постаті існували?

Легенда:

Згідно з літописом, брати Кий, Щек і Хорив обрали три гори над Дніпром, де побудували свої поселення:

Кий заснував основну частину міста, яке пізніше назвали Києвом.

Щек оселився на Щекавиці.

Хорив – на Хоревиці.

А Либідь стала символом Дніпра та навколишніх вод.

Ця історія стала міфологічною основою для пояснення походження Києва та підкреслює зв’язок міста з природою, родинними зв’язками та національною ідентичністю.

Можливі реалії:

Історичні основи:

Деякі історики вважають, що Кий міг бути реальною історичною постаттю, князем або ватажком племені полян. Літописець навіть згадує, що Кий їздив до Константинополя, що вказує на його політичний статус.

Символізм і метафори:

Інші дослідники стверджують, що імена братів і сестри – це алегорії, які уособлюють географічні об’єкти: гори, річки й природу навколо Києва.

Археологічні підтвердження:

Археологічні дослідження показують, що поселення на території Києва існували ще задовго до часів, описаних у легенді. Однак прямих доказів існування братів поки що не знайдено.

Тепер цікава Ваша думка:

1. Чи можна вважати Кия, Щека, Хорива і Либідь лише вигаданими персонажами?

2. Які історичні чи археологічні відкриття могли б підтвердити їхню реальність?

3. Як легенда про заснування Києва впливає на нашу ідентичність сьогодні?

Давайте обговоримо!

День Святого Миколая: Українські традиції та легенди, історія свята та ким опікується Святий Миколай автор Вікторія Демидюк -05.12.2024

 

Про те, що новорічна ялинка запозичена українцями із Франції – знає сьогодні практично кожен. Але лише небагатьом відомо, що в Україні раніше не було ніякого Діда Мороза. Ні Санта Клауса, ні Діда Мороза, лише міфічний персонаж Морозко, який асоціювався з усім зимнім періодом, а не лише із новорічними святами.

Так хто ж тоді в Україні дарував діткам подарунки? Кого вони чекали, із нетерпінням заглядаючи на ранок під подушку? Це був Святий Миколай – не вигаданий казковий персонаж, а легенда української історії. День святого Миколая традиційно відзначається 6 грудня (19 грудня за юліанським календарем), не зважаючи на багаторічні спроби «витіснити» його казковим Дідом Морозом та Сантою.

Ікона з Базиліки Святого Миколая в м. Барі (Італія).
Є припущення, що вона була написана на основі
прижиттєвого зображення Святого.

Миколай же, на відміну від них – це реальна людина, яку за її благородні вчинки і гідне життя нарекли Святим. Окрім того, що Святий Миколай дійсно жив у цьому світі і мандрував по усій Європі, його постать обросла і легендами, які тепер не можна підтвердити чи заперечити. В Україні, у свою чергу, особливо багато легенд про святого.

Слід також задуматись над тим, яку роль в вихованні дітей грає Дід Мороз, а яку Святий Миколай? Адже саме задля правильного виховання дітям розповідають казки, міфи та легенди. Аби виховати в них найкращі людські якості.

Чого вчить дітей постать казкового Діда Мороза? Так, він дарує усім діткам подарунки, вітає їх з новим роком та влаштовує свято – в цьому немає нічого поганого. Але постать Святого Миколая пов’язане не просто із святкуванням чи подарунками, вона вчить тому, що кожна людина отримує винагороду за добрі вчинки. Дітям обіцяють, що Святий Миколай покладе їм під подушку подарунок, якщо вони будуть добрими. А тим, хто провинився поганими вчинками – покладе під подушку різку чи шматок вугілля. Звісно ж, у цей день діти отримували саме солодощі та подарунки, але такі легенди вчили їх, що навіть добро повинне бути справедливим. І вчили не просто тому що «так треба», адже сама постать Святого Миколая давала власний приклад доброї людини.

Українські легенди про Святого Миколая

Величезну кількість легенд припасли українці про доброго Святого, який допомагає усім маленьким та сумним. Проте, як ми знаємо, щирість, доброта та слухняність є запорукою зустрічі зі святим. Поки до свята залишилось зовсім небагато, пропонуємо вам добірку українських легенд про Cвятого.

                                             ***

То було дуже-дуже давно. Жив в однім краю, служив Господу Богу і людям єпископ Миколай. Усі знали, який він добрий та щедрий. Ще змалечку він ніколи не проходив повз людське горе. Був дуже тихим і незлостивим. Шанував своїх батьків. Молився, щоб у світі було більше справедливості, миру, добра й милосердя.

Коли не стало батьків, Миколай роздав своє майно людям, а сам став священиком. Він зробив багато добра за своє життя. А так як він не хотів наживати слави на чужому горі, то робив усе таємно.

* * *

Жила одна бідна вдова з маленькими дітьми. Скрутно їм було, голодно і холодно. Щовечора плакала жінка, але не знала, чим порятуватися.

А одного ранку застилала ліжко, аж дивиться: під подушкою лежить вузлик, набитий грішми. Як вона здивувалася! А як зраділи діти! Адже тепер мама не буде плакати, а на свята й вони отримають подарунки й солодощі.

Помолилася жінка Богу, подякувала щиро за добро. Тільки пізніше здогадалася, що то все турбота Святого Миколая.

* * *

Давно-давно, ще за княжих часів, відбулась ця історія. Пізно ввечері човном по Дніпру поверталася молода родина з гостин. Тато веслував, а мати з немовлям на руках задрімала. Аж тут дитина випала з материних обіймів! Як плакала молода жінка, як страждала! Дніпро, здається, навіки поглинув маля. Мати, мов чайка-небога, квилила на човні: «Святий Миколо, врятуй моє дитя!» Тільки диво могло порятувати дитину. Горю батьків не було меж. Аж уранці в соборі Святої Софії знайшли немовля. Воно було живе і чомусь тихенько посміхалося. Ніхто не знає, як воно опинилося у храмі. Батьки ж були понад міру щасливі! Художник із Києво-Печерської Лаври навіть намалював ікону за цією історією. А в Києві та й по всій Україні будували церкви в ім’я Святого Миколая.

***

Іде святий Миколай полями, лугами, а за ним поспішають янголи, які несуть дарунки для добрих, чемних дітей. Ходить святий Миколай по всіх-усюдах, минає хати, палаци, села, міста, роздає дарунки, благословляє і втішає бідних та нужденних.

Так він зайшов до села, у якому під самим лісом стояла хата. Двері відчинені, на порозі сидить хлопчина, босий, розхристаний, у подертій одежині і вдивляється в небо, в ту молочну дорогу, що з небесних палат веде на землю.

Це малий Тарасик. Матері він не пам’ятав, торік помер тато, лишився хлопець круглим сиротою. Тепер служить у людей, пасе влітку вівці та гуси. Він не показував великого розуму – робив, що йому наказували робити, але й ця робота ішла в нього мляво. Одне лиш захоплювало. Побачить, бувало, що якась мати пестить і цілує свою дитину, малий Тарасик біжить мерщій туди і так вдивляється в матір, наче щось просить.

Приходить Святий Миколай під хату, а Тарасик навіть шапки не знімає, лише розплющив очі та й дивиться.
– Що ж ти, Тарасику, мене не пізнаєш? – питає Миколай.
– Чому ні, тільки я Вас визирав із неба, а Ви тим часом прийшли із села.
Усміхнувся Святий Миколай і знов питає:
– Скажи мені, Тарасе, чим тебе маю обдарувати, може, шапкою, одягом, чобітьми?
– Ні…
– Може, тобі дати їжі такої, щоб ти не був ніколи голодний.
– Ні…
– А може, ти хочеш грошей багато?
– Теж ні.
– Скажи-но, Тарасику, щиро, що ти хотів би мати, адже знай, що я й для тебе приніс дарунків, бо ти нічим не прогнівив Господа Всевишнього.
На ті слова Тарас упав навколішки і прошепотів несміло:
– Я хотів, Святий Отче Миколаю, щоби мене хтось хоч раз у житті попестив і приголубив, як мати свою дитину.

Засумував Святий Миколай і не сказав жодного слова. Любов матері – це єдине, чим важко обдарувати сиротину.

Але і з таким бажанням звертаються дітки до Миколая. За щиру і наполегливу молитву часто Святий Миколай обдаровує їх новою родиною і любов’ю батьківською.

“Українець” Миколай

Святий Миколай дуже шанований українцями, наш найперший святий. Його образи були в кожній хаті. Як писав Олександр Довженко у “Зачарованій Десні”, люди часто зверталися до святого Миколая як до Божого угодника: просили допомоги і благословення (до речі, його ім’я в перекладі з грецької означає “перемога народу”).

Але перші згадки про святого в Україні з’являються значно раніше –  разом зі з’явою християнства. Ще давні церковні записи засвідчують цей факт: “Напередодні Святого Ніколауса матері тримають напоготові подарунки та різки для своїх дітей” (1555 р.). Так само найдавнішою українською іконою Святого Миколая вважається ікона початку 14 століття.

Святкування Миколая в Україні почалося ще за Всеволода Ярославовича – 1088 року. Княгиня Ольга побудувала в його честь один з перших храмів Київської Русі – біля могили Аскольда в Києві, ще в 11 столітті, нині церков на честь святого налічується сотні. А в Миколаєві Святому споруджено пам’ятник.

Щодо дитячого, шкільного свята, то така ідея і потреба виникла ще після революції, у другій половині 19 ст. на Галичині. Тому Святий Миколай став опікуном українських школярів. Це потребувало віршів, пісень, драматичних творів, і автори відгукнулися на ці їдею.

Іван Франко поетично переспівав легенду “Чудо з утопленим хлопцем” й створив одноактову п’єсу “Суд святого Николая”, в якій уже постають традиційні персонажі українського миколаївського свята.

Щодо власне подарунків, то, швидше за все, традиція бере свій початок з Німеччини. Її перейняли Австрія і Польща, а затим – і Україна.

Ким опікується Миколай-чудотворець

Під покров Миколая потрапляють не лише дітлахи, які у ніч на 6 грудня терпляче чекають від святого дарунків. Угодник Бога ділиться своєю опікою також зі студентами, мандрівниками, водіями, торговцями та моряками. До слова, останні часто беруть образ чудотворця з собою на риболовлю. У народі ще кажуть, що святий Миколай береже людей і від стихійного лиха, особливо на воді. Знову згадуємо рядки найпопулярнішої пісні про нього: “…хто спішить у твої двори, того ти на землі й морі все хорониш від напасти”.

Звертатися до Миколая у молитвах можуть і ті, хто перебуває у скруті, а також заміжні жінки, які просять чудотворця про спокійне сімейне життя.

Традиції на день Святого Миколая

Святий Миколай іде — Різдво веде

Саме з 6 грудня розпочинались передноворічні базари та ярмарки. Дівчата та хлопці купляли різні приладдя, аби шити собі костюми до Нового Року. Адже вже зовсім скоро на них чекали обрядові ігри, святкування та вечорниці.

Прийнято було також у цей день ворожити. Дівчата збирались ближче до вечора, а то і зовсім вночі, аби дізнатись свою майбутню долю. Брали з собою «магічні» предмети, на яких прийнято ворожити у такі дні: перстні, голки, дзеркальця, нитки, гребінці тощо. Також вірили що у цей день можна визначити, наскільки великою буде твоя майбутня родина: треба було стати напроти дзеркала, а дзеркало направити у бік вікна, з якого видно місяць. Відображення з вікна розмивалось і у дзеркалі виднівся не один місяць, а декілька. Скільки їх дівчина нарахувала, скільки членів родини у неї буде у майбутньому.

Раніше вважали, що засватана на Миколая дівчина буде гарною господинею та вірною дружиною. Також існувала традиція пробачати в цей день старі образи та просити пробачення за свої вчинки. Тож люди, які до цього посварились, могли на Миколая примиритись за шматочком святкового пирога.

Найкраща сучасна традиція у день Святого Миколая

За легендами, Святий Миколай сам у зовсім юному віці осиротів, тому став покровителем усіх сиріт. Тож з часів Незалежності України, відродилась традиція святкувати цей день, вітаючи сиріт у дитячих будинках. Тож 6 грудня люди, які хочуть послідкувати за прикладом благородного святого, йдуть до дитячих будинків, влаштовують дітлахам свято, ставлять вистави, а також дарують подарунки.

Як Миколая святкують за кордоном

Так само із нетерпінням подарунків від святого Миколая чекають і дітлахи з-за кордону. Щоправда, їх одержують швидше, ніж українські, майже на цілих два тижні, адже святкують цей день 6 грудня.

Така традиція, найімовірніше, походить із Німеччини, де батьки презентували своїм дітям новий одяг. А згодом почали робити це таємно, вночі, щоби малеча повірила в чудеса Божого угодника. Окрім нових штанців, светриків, шапочок чи курточок, діткам дарували ласощі, іграшки та шкільне приладдя. А от у голландський Роттердам святитель щороку припливає на човні з Іспанії, у місто він в’їжджає на коні, якого звати Амеріго, і тримає в руках єпископську палицю. Напередодні такого візиту дітвора акуратно розкладає перед вхідними дверима начищене взуття, щоби у день Миколая відшукати там солодощі. А біля них ще залишає гостинці для Амеріго: кілька морквинок і трішки сіна, щоби тваринка не зголодніла протягом ночі.

Своїм покровителем святого Миколая вважають жителі італійського містечка Сассірі, що розташоване на острові Сардинія. Головну увагу цього дня приділяють нареченим, яким дарують подарунки. Така традиція має назву “Rito delle nubili”. Тим часом у сусідній Франції, в населеному пункті Сан-Ніколя-де-Пор, що у регіоні Лотарингія, дійство куди помпезніше. Тут організовують цілу процесію, що виходить у місто ввечері, і рухається головними вулицями. На її чолі – старець Миколай, поруч – привид, який у своїх руках несе різки, щоби ними впродовж шляху шмагати неслухняних діточок. Якщо такі знайдуться, їх хутчіш забирають у мішок.

А от у Польщі напередодні свята малеча розвішує біля каміна білі панчохи, і сподівається, що вранці знайде там цукерки та горіхи. До слова, традиція класти дарунки у шкарпетки, найімовірніше, виникла, коли одного разу святий вирішив допомогти трьом сестрам, які злидарювали, і кинув їм у димохід три мішечки з монетами. Вони впали саме у випрані шкарпетки, які дівчата розвісили на каміні.

Скільки б не чекало попереду новорічних свят, саме день Святого Миколая кладе їм початок. Адже зазвичай у цей час випадають перші сніги, а вулиці та будинки наповнюються святковою передноворічною атмосферою.

Сьогодні день народження Григорія Сковороди

3-го грудня 1722 року у селищі Чорнухи (Полтавщина) народився видатний український філософ, поет та богослов Григорій Савич Сковорода

Сковорода не був з бідної родини, як пишуть сьогоднішні автори, начитавшись шкільних підручників радянських часів. Його батько, один з десятьох, мав дозвіл на винокурню ( виробництво алкоголю) у Гетьманщині ( тодішня Лівобережна Україна), на секунду уявили цього "малоземельного козака" ? Фінансова незалежність дозволяла поводитися Григорію Савичу досить вільно у будь-якому товаристві. І сорочки він носив виключно білі та нові, і вино замовляв токайське з іноземними твердими сирами. І флейту мав з слонової кістки у срібному оздобленні. Та ходив пішки Україною, але жодного свідчення, що босим.

Був мудрою, розумною людиною свого часу, яка лишила слід в українській філософії та літературі. А головне - вільною людиною, від всіх і усього.

Давайте ж ми згадаємо його теплим словом сьогодні.